неподільно
НЕПОДІ́ЛЬНО.
Присл. до неподі́льний.
Марта ревнувала Антона... Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (М. Коцюбинський);
Там, де ще зовсім недавно неподільно панував колоніалізм, виникли вільні, незалежні країни (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неподільно — неподі́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- неподільно — Присл. до неподільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неподільно — НЕПОДІ́ЛЬНО. Присл. до неподі́льний. І журба і радість жили в людях поряд, неподільно майже, замінюючи одна одну (Горький, Дитинство, 1947, 87); Марта ревнувала Антона… Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (Коцюб. Словник української мови в 11 томах