1. Словник української мови в 11 томах

неподільно

НЕПОДІ́ЛЬНО. Присл. до неподі́льний.

І журба і радість жили в людях поряд, неподільно майже, замінюючи одна одну (Горький, Дитинство, 1947, 87);

Марта ревнувала Антона… Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (Коцюб., II, 1955, 305);

Там, де ще зовсім недавно неподільно панував колоніалізм, виникли вільні, незалежні країни (Ком. Укр., 5, 1960, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неподільно — неподі́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. неподільно — Присл. до неподільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неподільно — НЕПОДІ́ЛЬНО. Присл. до неподі́льний. Марта ревнувала Антона... Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (М. Коцюбинський); Там, де ще зовсім недавно неподільно панував колоніалізм, виникли вільні, незалежні країни (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах