неподільний
НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який не ділиться, не розпадається на частини.
Це ж вони [греки] назвали найдрібнішу часточку речовини “атомос”, тобто неподільний, вважаючи її остаточно неподільною (Н. Рибак);
// Який не підлягає поділу, перебуває у спільному володінні, користуванні і т. ін.
І. І. Срезневський зазначає, що мова є неподільною власністю всього народу (з наук. літ.);
У кожного своя мова – рідна, колискова; та у всіх Вітчизна спільна, вічна, неподільна (М. Терещенко).
2. Який становить собою нерозривно зв'язане єдине ціле.
Ботев-революціонер і Ботев-поет – неподільні (М. Рильський);
У своїх ліричних віршах В. Сосюра виражає почуття неподільної злитості людини з світом прекрасної природи (з навч. літ.).
3. Який повністю охоплює що-небудь; повний.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неподільний — неподі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- неподільний — Безроздільний, єдиний, неділимий, нероздільний, цілий, цілісний Словник синонімів Вусика
- неподільний — -а, -е. 1》 Який не ділиться, не розпадається на частини. || Який не підлягає поділу, перебуває у спільному володінні, користуванні і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неподільний — ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко. Словник синонімів української мови
- неподільний — НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не ділиться, не розпадається на частини. Це ж вони [греки] назвали найдрібнішу часточку речовини "атомос", тобто неподільний, вважаючи її остаточно неподільною (Рибак, Час.. Словник української мови в 11 томах