неподільний

НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який не ділиться, не розпадається на частини.

Це ж вони [греки] назвали найдрібнішу часточку речовини “атомос”, тобто неподільний, вважаючи її остаточно неподільною (Н. Рибак);

// Який не підлягає поділу, перебуває у спільному володінні, користуванні і т. ін.

І. І. Срезневський зазначає, що мова є неподільною власністю всього народу (з наук. літ.);

У кожного своя мова – рідна, колискова; та у всіх Вітчизна спільна, вічна, неподільна (М. Терещенко).

2. Який становить собою нерозривно зв'язане єдине ціле.

Ботев-революціонер і Ботев-поет – неподільні (М. Рильський);

У своїх ліричних віршах В. Сосюра виражає почуття неподільної злитості людини з світом прекрасної природи (з навч. літ.).

3. Який повністю охоплює що-небудь; повний.

Значення в інших словниках

1. неподільний — неподі́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неподільний — Безроздільний, єдиний, неділимий, нероздільний, цілий, цілісний  Словник синонімів Вусика
3. неподільний — -а, -е. 1》 Який не ділиться, не розпадається на частини. || Який не підлягає поділу, перебуває у спільному володінні, користуванні і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неподільний — ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко.  Словник синонімів української мови
5. неподільний — НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не ділиться, не розпадається на частини. Це ж вони [греки] назвали найдрібнішу часточку речовини "атомос", тобто неподільний, вважаючи її остаточно неподільною (Рибак, Час..  Словник української мови в 11 томах