неподільний

неподі́льний

-а, -е.

1》 Який не ділиться, не розпадається на частини.

|| Який не підлягає поділу, перебуває у спільному володінні, користуванні і т. ін.

Неподільне співволодіння — неподільна спільна власність, спільне володіння декількох осіб, які не мають індивідуальних прав на окрему частину спільного майна.

Неподільний ануїтет — дохід, який не підлягає подальшому розподілу між спадкоємцями.

2》 Який становить собою нерозривно зв'язане єдине ціле.

3》 Який повністю охоплює що-небудь; повний.

Значення в інших словниках

1. неподільний — неподі́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неподільний — Безроздільний, єдиний, неділимий, нероздільний, цілий, цілісний  Словник синонімів Вусика
3. неподільний — НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не ділиться, не розпадається на частини. Це ж вони [греки] назвали найдрібнішу часточку речовини “атомос”, тобто неподільний, вважаючи її остаточно неподільною (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. неподільний — ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко.  Словник синонімів української мови
5. неподільний — НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не ділиться, не розпадається на частини. Це ж вони [греки] назвали найдрібнішу часточку речовини "атомос", тобто неподільний, вважаючи її остаточно неподільною (Рибак, Час..  Словник української мови в 11 томах