неподільний —
неподі́льний прикметник
Орфографічний словник української мови
неподільний —
-а, -е. 1》 Який не ділиться, не розпадається на частини. || Який не підлягає поділу, перебуває у спільному володінні, користуванні і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
неподільний —
НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не ділиться, не розпадається на частини. Це ж вони [греки] назвали найдрібнішу часточку речовини “атомос”, тобто неподільний, вважаючи її остаточно неподільною (Н.
Словник української мови у 20 томах
неподільний —
ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко.
Словник синонімів української мови
неподільний —
НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не ділиться, не розпадається на частини. Це ж вони [греки] назвали найдрібнішу часточку речовини "атомос", тобто неподільний, вважаючи її остаточно неподільною (Рибак, Час..
Словник української мови в 11 томах