нехотячи —
присл., розм. Те саме, що нехотя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нехотячи —
НЕХОТЯЧИ́, присл., розм. Те саме, що не́хотя. Дівчина кинула жмут гілок у вогонь і, наче нехотячи, почала розповідати про себе (М. Трублаїні); – Ти чого смієшся? – Я не сміюся. – Як то ні? Адже я бачив? – Я нехотячи (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
нехотячи —
МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст.
Словник синонімів української мови
нехотячи —
НЕХОТЯЧИ́, присл., розм. Те саме, що не́хотя. Дівчина кинула жмут гілок у вогонь і, наче нехотячи, почала розповідати про себе (Трубл., Мандр., 1938, 58); — Ти чого смієшся? — Я не сміюся. — Як то ні? Адже я бачив? — Я нехотячи (Фр., IV, 1950, 218).
Словник української мови в 11 томах