нехотячи
НЕХОТЯЧИ́, присл., розм.
Те саме, що не́хотя.
Дівчина кинула жмут гілок у вогонь і, наче нехотячи, почала розповідати про себе (М. Трублаїні);
– Ти чого смієшся? – Я не сміюся. – Як то ні? Адже я бачив? – Я нехотячи (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)