нехотячи
НЕХОТЯЧИ́, присл., розм. Те саме, що не́хотя.
Дівчина кинула жмут гілок у вогонь і, наче нехотячи, почала розповідати про себе (Трубл., Мандр., 1938, 58);
— Ти чого смієшся? — Я не сміюся. — Як то ні? Адже я бачив? — Я нехотячи (Фр., IV, 1950, 218).
Словник української мови (СУМ-11)