нотар — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

нотар — Нота́р. Нотаріус. Взявши отеє поданє до суду і ті три статути, що їх прилагодило ся, іде старшина, всі п'ять, до котара (або до свого суду) і там всі п ять підписують поданє раз всередині, а раз на кінци... Українська літературна мова на Буковині
нотар — -я, ч., заст. Нотаріус. Великий тлумачний словник сучасної мови
нотар — НОТА́Р, я́, ч., заст. Нотаріус. – Ви йдіть до нотаря та перепишіть ґрунт на жінку (Л. Мартович); У Чернігові відкривається вакансія нотаря (В. Самійленко); Нотар підвів здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і присунув до нього стільця: – Сідайте! Я вас слухаю (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
нотар — Но́та́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м; -тарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
нотар — НОТА́Р, я́, ч., заст. Нотаріус. — Ви йдіть до нотаря та перепишіть грунт на жінку (Март., Тв., 1954, 125); У Чернігові відкривається вакансія нотаря (Сам. Словник української мови в 11 томах