нотар

НОТА́Р, я́, ч., заст. Нотаріус.

— Ви йдіть до нотаря та перепишіть грунт на жінку (Март., Тв., 1954, 125);

У Чернігові відкривається вакансія нотаря (Сам., II, 1958, 477);

Нотар підвів здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і присунув до нього стільця: — Сідайте! Я вас слухаю (Панч, В дорозі, 1959, 13).

Значення в інших словниках

1. нотар — нота́р іменник чоловічого роду, істота нотаріус рідко  Орфографічний словник української мови
2. нотар — Нота́р. Нотаріус. Взявши отеє поданє до суду і ті три статути, що їх прилагодило ся, іде старшина, всі п'ять, до котара (або до свого суду) і там всі п ять підписують поданє раз всередині, а раз на кінци...  Українська літературна мова на Буковині
3. нотар — -я, ч., заст. Нотаріус.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нотар — НОТА́Р, я́, ч., заст. Нотаріус. – Ви йдіть до нотаря та перепишіть ґрунт на жінку (Л. Мартович); У Чернігові відкривається вакансія нотаря (В. Самійленко); Нотар підвів здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і присунув до нього стільця: – Сідайте! Я вас слухаю (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
5. нотар — Но́та́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м; -тарі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)