Значення в інших словниках
-
нотар —
нота́р іменник чоловічого роду, істота нотаріус рідко
Орфографічний словник української мови
-
нотар —
Нота́р. Нотаріус. Взявши отеє поданє до суду і ті три статути, що їх прилагодило ся, іде старшина, всі п'ять, до котара (або до свого суду) і там всі п ять підписують поданє раз всередині, а раз на кінци...
Українська літературна мова на Буковині
-
нотар —
НОТА́Р, я́, ч., заст. Нотаріус. – Ви йдіть до нотаря та перепишіть ґрунт на жінку (Л. Мартович); У Чернігові відкривається вакансія нотаря (В. Самійленко); Нотар підвів здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і присунув до нього стільця: – Сідайте! Я вас слухаю (П. Панч).
Словник української мови у 20 томах
-
нотар —
Но́та́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м; -тарі́, -рі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
нотар —
НОТА́Р, я́, ч., заст. Нотаріус. — Ви йдіть до нотаря та перепишіть грунт на жінку (Март., Тв., 1954, 125); У Чернігові відкривається вакансія нотаря (Сам.
Словник української мови в 11 томах