нудьгуючий

нудьгу́ючий

дієприкметник

Значення в інших словниках

1. нудьгуючий — НУДЬГУ́ЮЧИЙ, а, е. Який нудьгує. Народ, як мертвий, спить без снів, А я на лірі граю І вас, нудьгуючих панів, Піснями розважаю (О.  Словник української мови у 20 томах
2. нудьгуючий — НУДЬГУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до нудьгува́ти. Народ, як мертвий, спить без снів, А я на лірі граю І вас, нудьгуючих панів, Піснями розважаю (Олесь, Вибр.  Словник української мови в 11 томах