німувати

німува́ти

дієслово недоконаного виду

рідко

Значення в інших словниках

1. німувати — див. МОВЧАТИ.  Словник синонімів Караванського
2. німувати — див. мовчати  Словник синонімів Вусика
3. німувати — -ую, -уєш, недок., заст. Мовчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. німувати — НІМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Нічого не говорити; мовчати. – Так мені остогидла хата-пустка, так докучило раз у раз німувати, що хоч бери, старий дід, та лізь живцем у землю... (М. Коцюбинський); Він весь час хмурився і здебільшого німував (С.  Словник української мови у 20 томах
5. німувати — МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИ заст., НІМО́ТСТВУВАТИ заст.; ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИ розм., ПОМО́ВКУВАТИ розм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). — Док.  Словник синонімів української мови
6. німувати — Німува́ти, -му́ю, -му́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. німувати — НІМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Мовчати. — Так мені остогидла хата-пустка, так докучило раз у раз німувати, що хоч бери, старий дід, та лізь живцем у землю… (Коцюб., І, 1955, 42); Він весь час хмурився і здебільшого німував (Голов., Тополя..  Словник української мови в 11 томах
8. німувати — Німува́ти, -му́ю, -єш гл. 1) Быть нѣмымъ. 2) Безмолвствовать. Німує все, могила могилою. Г. Барв. 467. Німує розум, серце замірає. К. ЦН. 187 Аж подумати гірко, як ото людина гарна зникла німуючи з-посеред миру Божого. Хата. 64.  Словник української мови Грінченка