одноосібник —
-а, ч. 1》 іст. Селянин, який не є членом сільськогосподарської артілі. 2》 перен., розм. Той, хто робить що-небудь окремо від інших, власними силами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
одноосібник —
ОДНООСІ́БНИК, а, ч. 1. іст. Селянин, який не був членом сільськогосподарської артілі. Схопивсь чоловічина з воза, – якийсь одноосібник, може, та й то захудалий (А. Головко); Моє діло мале: ори та сій. Я тільки трудівник, справжній трудівник.
Словник української мови у 20 томах
одноосібник —
ОДНООСІ́БНИК, а, ч. 1. іст. Селянин, який не є членом сільськогосподарської артілі. Схопивсь чоловічина з воза, — якийсь одноосібник, може, та й то захудалий (Головко, І, 1957, 304); Зодягнуті колгоспники були краще за одноосібників (Чорн., Потік..
Словник української мови в 11 томах
одноосібник —
рос. единоличник селянин, який під час колективізації не вступив до колгоспу й зберіг на якийсь час своє приватне господарство. О. сплачували великі податки, брали участь у лісозаготівлях, дорожніх роботах, піддавались політичним утискам.
Eкономічна енциклопедія