окрикати —
-аю, -аєш і окрикувати, -ую, -уєш, недок., окрикнути, -ну, -неш, док., рідко. 1》 перех. і без додатка. Те саме, що окликати. 2》 неперех. Те саме, що вигукувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
окрикати —
ОКРИКА́ТИ, а́ю, а́єш і ОКРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКРИ́КНУТИ, ну, неш, док., рідко. 1. кого і без прям. дод. Те саме, що оклика́ти. – Ну, як, Чуприна! – окрикнув його чорнявий шахтарчук (І. Цюпа); // Оголошувати, прозивати ким-небудь; окричувати.
Словник української мови у 20 томах
окрикати —
ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше...
Словник синонімів української мови
окрикати —
ОКРИКА́ТИ, а́ю, а́єш і ОКРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКРИ́КНУТИ, ну, неш, док., рідко. 1. перех. і без додатка. Те саме, що оклика́ти. — Ну, як, Чуприна!...
Словник української мови в 11 томах
окрикати —
Окрика́ти, -ка́ю, -єш гл. Провозглашать. Черевань усе окрикував Сомка гетьманом. К. ЧР. 341. см. окликати, оголошати.
Словник української мови Грінченка