окрикати

ОКРИКА́ТИ, а́ю, а́єш і ОКРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКРИ́КНУТИ, ну, неш, док., рідко.

1. перех. і без додатка. Те саме, що оклика́ти.

— Ну, як, Чуприна! — окрикнув його чорнявий шахтарчук (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 114);

Черевань усе окрикував Сомка гетьманом (П. Куліш, Вибр., 1969, 169).

2. неперех. Те саме, що вигу́кувати.

Бач, куди вони забралися на прохолоду! — скрикнув Книш, виходячи до їх на рундук (Мирний, III, 1954, 141).

Значення в інших словниках

1. окрикати — окрика́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. окрикати — -аю, -аєш і окрикувати, -ую, -уєш, недок., окрикнути, -ну, -неш, док., рідко. 1》 перех. і без додатка. Те саме, що окликати. 2》 неперех. Те саме, що вигукувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окрикати — ОКРИКА́ТИ, а́ю, а́єш і ОКРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКРИ́КНУТИ, ну, неш, док., рідко. 1. кого і без прям. дод. Те саме, що оклика́ти. – Ну, як, Чуприна! – окрикнув його чорнявий шахтарчук (І. Цюпа); // Оголошувати, прозивати ким-небудь; окричувати.  Словник української мови у 20 томах
4. окрикати — ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше...  Словник синонімів української мови
5. окрикати — Окрика́ти, -ка́ю, -єш гл. Провозглашать. Черевань усе окрикував Сомка гетьманом. К. ЧР. 341. см. окликати, оголошати.  Словник української мови Грінченка