Значення в інших словниках
-
оповість —
-і, ж. 1》 розм. Те саме, що оповідання 2). 2》 діал. Звістка, вість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
оповість —
О́ПОВІСТЬ, і, ж. 1. розм. Те саме, що оповіда́ння 2. Старий слізьми оповість доповів, тремтів цілий і плакав, мов дитя, а я, мов причарований, сидів (І. Франко). 2. діал. Звістка, вість. Жадної оповісті нема (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
-
оповість —
РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм.
Словник синонімів української мови
-
оповість —
О́повість, -вісти, -сті, -стю; -вісті, -стей
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
оповість —
О́ПОВІСТЬ, і, ж. 1. розм. Те саме, що оповіда́ння 2. Старий слізьми оповість доповів, тремтів цілий і плакав, мов дитя, а я, мов причарований, сидів (Фр., XIII, 1954, 74). 2. діал. Звістка, вість. Жадної оповісті нема (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
-
оповість —
Оповість, -сти ж. Увѣдомленіе, извѣщеніе. Жадної оповісти нема. Черн. у.
Словник української мови Грінченка