Великий тлумачний словник сучасної мови

оповість

о́повість

-і, ж.

1》 розм. Те саме, що оповідання 2).

2》 діал. Звістка, вість.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. оповість — о́повість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. оповість — О́ПОВІСТЬ, і, ж. 1. розм. Те саме, що оповіда́ння 2. Старий слізьми оповість доповів, тремтів цілий і плакав, мов дитя, а я, мов причарований, сидів (І. Франко). 2. діал. Звістка, вість. Жадної оповісті нема (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
  3. оповість — РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм.  Словник синонімів української мови
  4. оповість — О́повість, -вісти, -сті, -стю; -вісті, -стей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. оповість — О́ПОВІСТЬ, і, ж. 1. розм. Те саме, що оповіда́ння 2. Старий слізьми оповість доповів, тремтів цілий і плакав, мов дитя, а я, мов причарований, сидів (Фр., XIII, 1954, 74). 2. діал. Звістка, вість. Жадної оповісті нема (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
  6. оповість — Оповість, -сти ж. Увѣдомленіе, извѣщеніе. Жадної оповісти нема. Черн. у.  Словник української мови Грінченка