оповість
О́ПОВІСТЬ, і, ж.
1. розм. Те саме, що оповіда́ння 2.
Старий слізьми оповість доповів, тремтів цілий і плакав, мов дитя, а я, мов причарований, сидів (І. Франко).
2. діал. Звістка, вість.
Жадної оповісті нема (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)