опричник

опри́чник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. опричник — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
2. опричник — [опричниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. опричник — -а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). || перев. мн., перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. опричник — Кат, чекіст, НКВДіст, КГБіст, див. клеврет  Словник чужослів Павло Штепа
5. опричник — ОПРИ́ЧНИК, а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). Шибанів мовчав, омлівавши. З ноги Кров бігла червоним патьоком; А цар на спокійливе око слуги Дивився пильнуючим оком. Стояв нерухомо опричників ряд (П.  Словник української мови у 20 томах
6. опричник — ОПРИ́ЧНИК, а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). Шибанів мовчав, омлівавши. З ноги Кров бігла червоним патьоком; А цар на спокійливе око слуги Дивився пильнуючим оком. Стояв нерухомо опричників ряд (Граб.  Словник української мови в 11 томах