опричник

опри́чник

-а, ч., іст.

Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.).

|| перев. мн., перен.

Значення в інших словниках

1. опричник — опри́чник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. опричник — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. опричник — [опричниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
4. опричник — Кат, чекіст, НКВДіст, КГБіст, див. клеврет  Словник чужослів Павло Штепа
5. опричник — ОПРИ́ЧНИК, а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). Шибанів мовчав, омлівавши. З ноги Кров бігла червоним патьоком; А цар на спокійливе око слуги Дивився пильнуючим оком. Стояв нерухомо опричників ряд (П.  Словник української мови у 20 томах
6. опричник — ОПРИ́ЧНИК, а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). Шибанів мовчав, омлівавши. З ноги Кров бігла червоним патьоком; А цар на спокійливе око слуги Дивився пильнуючим оком. Стояв нерухомо опричників ряд (Граб.  Словник української мови в 11 томах