опричнина

опри́чнина

-и, ж., іст.

1》 У давній Русі – земельний наділ, що його давали вдові князя в довічне володіння.

2》 Система надзвичайних заходів, запроваджених царем Іваном Грозним (1547-1584 рр.) для розгрому боярсько-князівської опозиції та зміцнення Московської централізованої держави.

3》 Частина держави, підпорядкована безпосередньо Іванові Грозному, що була йому опорою в боротьбі проти боярсько-князівської опозиції.

4》 Військово-поліцейські сили, створені Іваном Грозним для боротьби з дворянсько-князівською опозицією, що відзначалися особливою жорстокістю.

Значення в інших словниках

1. опричнина — опри́чнина іменник жіночого роду іст.  Орфографічний словник української мови
2. опричнина — ОПРИ́ЧНИНА, и, ж., іст. 1. Система надзвичайних заходів, запроваджених Іваном Грозним для розгрому боярсько-князівської опозиції і зміцнення Російської централізованої держави.  Словник української мови у 20 томах
3. опричнина — 1565-72, політика зміцнeння самодeржавства Івана IV Лютого; виділeна (опрична) частина Московської дeржави підпорядковувалася бeзпосeрeдній владі царя й була видана на нeчувані жорстокості його гвардії — опричникам.  Універсальний словник-енциклопедія
4. опричнина — ОПРИ́ЧНИНА, и, ж., іст. 1. Система надзвичайних заходів, запроваджених Іваном Грозним для розгрому боярсько-князівської опозиції і зміцнення Російської централізованої держави.  Словник української мови в 11 томах