Орфографічний словник української мови

опричнина

опри́чнина

іменник жіночого роду

іст.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. опричнина — -и, ж., іст. 1》 У давній Русі – земельний наділ, що його давали вдові князя в довічне володіння. 2》 Система надзвичайних заходів, запроваджених царем Іваном Грозним (1547-1584 рр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. опричнина — ОПРИ́ЧНИНА, и, ж., іст. 1. Система надзвичайних заходів, запроваджених Іваном Грозним для розгрому боярсько-князівської опозиції і зміцнення Російської централізованої держави.  Словник української мови у 20 томах
  3. опричнина — 1565-72, політика зміцнeння самодeржавства Івана IV Лютого; виділeна (опрична) частина Московської дeржави підпорядковувалася бeзпосeрeдній владі царя й була видана на нeчувані жорстокості його гвардії — опричникам.  Універсальний словник-енциклопедія
  4. опричнина — ОПРИ́ЧНИНА, и, ж., іст. 1. Система надзвичайних заходів, запроваджених Іваном Грозним для розгрому боярсько-князівської опозиції і зміцнення Російської централізованої держави.  Словник української мови в 11 томах