опівнічник

опівні́чник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. опівнічник — -а, ч., розм. Той, хто допізна не лягає спати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. опівнічник — ОПІВНІ́ЧНИК, а, ч., розм. Той, хто допізна не лягає спати. Новий майстер .. з'явився в цех уночі. – Оце ще опівнічник знайшовся, – поскаржився літній токар (з газ.); Відвідувачі нічних кафе – опівнічники з грошима (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. опівнічник — ОПІВНІ́ЧНИК, а, ч., розм. Той, хто допізна не лягає спати.  Словник української мови в 11 томах