основник

осно́вник

іменник чоловічого роду, істота

діал.

Значення в інших словниках

1. основник — -а, ч., діал. Засновник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. основник — ОСНО́ВНИК, а, ч., діал. Засновник.  Словник української мови у 20 томах
3. основник — ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу).  Словник синонімів української мови
4. основник — ОСНО́ВНИК, а, ч., діал. Засновник.  Словник української мови в 11 томах