основник

ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу). У Світлоярську всі пам'ятали, що фундаторами, тобто засновниками їхнього села, були Щусі й Самусі (П. Загребельний); Одного дня він дістав запрошення на збір основників (товариства) (І. Франко); І. П. Котляревський — зачинатель нової української літератури. — Пор. організа́тор, 1. творе́ць.

Значення в інших словниках

1. основник — осно́вник іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. основник — -а, ч., діал. Засновник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. основник — ОСНО́ВНИК, а, ч., діал. Засновник.  Словник української мови у 20 томах
4. основник — ОСНО́ВНИК, а, ч., діал. Засновник.  Словник української мови в 11 томах