ошаліло —
розм. Присл. до ошалілий 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
ошаліло —
ОШАЛІ́ЛО, розм. Присл. до ошалі́лий 2. Юнак ошаліло киває головою (Ю. Яновський); Очі її .. сяяли вже близько, ошаліло, волого... (О. Гончар); * Образно. Вихор ошаліло налетів з такою силою, що, здавалось, вирве дуба з корінням і понесе його хтозна-куди (І. Цюпа).
Словник української мови у 20 томах
ошаліло —
ОШАЛІ́ЛО, розм. Присл. до ошалі́лий 2. Юнак ошаліло киває головою (Ю. Янов., IV, 1959, 138); Очі її .. сяяли вже близько, ошаліло, волого… (Гончар, Тронка, 1963, 51); *Образно.
Словник української мови в 11 томах