ошаліло

ОШАЛІ́ЛО, розм. Присл. до ошалі́лий 2.

Юнак ошаліло киває головою (Ю. Янов., IV, 1959, 138);

Очі її .. сяяли вже близько, ошаліло, волого… (Гончар, Тронка, 1963, 51);

*Образно. Вихор ошаліло налетів з такою силою, що, здавалось, вирве дуба з корінням і понесе його хтозна-куди (Цюпа, Назустріч.., 1958, 12).

Значення в інших словниках

1. ошаліло — ошалі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. ошаліло — розм. Присл. до ошалілий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ошаліло — ОШАЛІ́ЛО, розм. Присл. до ошалі́лий 2. Юнак ошаліло киває головою (Ю. Яновський); Очі її .. сяяли вже близько, ошаліло, волого... (О. Гончар); * Образно. Вихор ошаліло налетів з такою силою, що, здавалось, вирве дуба з корінням і понесе його хтозна-куди (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах