паладин —
-а, ч., іст. У середні віки – лицар із почту короля. || Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. || перен., перев. ірон. Людина, віддана якій-небудь особі, пристрасний прихильник певної ідеї.
Великий тлумачний словник сучасної мови
паладин —
ПАЛАДИ́Н, а, ч. іст. У середні віки – рицар із почту короля; // Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали – ..
Словник української мови у 20 томах
паладин —
палади́н (італ. paladino, від лат. palatinus – придворний радник) 1. За середньовіччя лицар з почту короля або іншого феодального володаря. 2. Переносно – вірний лицар, людина, віддана якійсь справі, ідеї, особі.
Словник іншомовних слів Мельничука
паладин —
ЛИ́ЦАР (РИ́ЦАР) іст. (західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану); ПАЛАДИ́Н іст. (із почту короля).
Словник синонімів української мови
паладин —
ПАЛАДИ́Н, а, ч. 1. іст. У середні віки — рицар із почту короля; // Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали — ..
Словник української мови в 11 томах