паладин
палади́н
-а, ч., іст.
У середні віки – лицар із почту короля.
|| Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар.
|| перен., перев. ірон. Людина, віддана якій-небудь особі, пристрасний прихильник певної ідеї.
Великий тлумачний словник сучасної української мови