1. Великий тлумачний словник сучасної мови

паладин

палади́н

-а, ч., іст.

У середні віки – лицар із почту короля.

|| Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар.

|| перен., перев. ірон. Людина, віддана якій-небудь особі, пристрасний прихильник певної ідеї.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паладин — палади́н іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. паладин — ПАЛАДИ́Н, а, ч. іст. У середні віки – рицар із почту короля; // Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали – .. Словник української мови у 20 томах
  3. паладин — палади́н (італ. paladino, від лат. palatinus – придворний радник) 1. За середньовіччя лицар з почту короля або іншого феодального володаря. 2. Переносно – вірний лицар, людина, віддана якійсь справі, ідеї, особі. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. паладин — ЛИ́ЦАР (РИ́ЦАР) іст. (західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану); ПАЛАДИ́Н іст. (із почту короля). Словник синонімів української мови
  5. паладин — ПАЛАДИ́Н, а, ч. 1. іст. У середні віки — рицар із почту короля; // Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали — .. Словник української мови в 11 томах