1. Словник іншомовних слів Мельничука

паладин

палади́н

(італ. paladino, від лат. palatinus – придворний радник)

1. За середньовіччя лицар з почту короля або іншого феодального володаря.

2. Переносно – вірний лицар, людина, віддана якійсь справі, ідеї, особі.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паладин — палади́н іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. паладин — -а, ч., іст. У середні віки – лицар із почту короля. || Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. || перен., перев. ірон. Людина, віддана якій-небудь особі, пристрасний прихильник певної ідеї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паладин — ПАЛАДИ́Н, а, ч. іст. У середні віки – рицар із почту короля; // Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали – .. Словник української мови у 20 томах
  4. паладин — ЛИ́ЦАР (РИ́ЦАР) іст. (західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану); ПАЛАДИ́Н іст. (із почту короля). Словник синонімів української мови
  5. паладин — ПАЛАДИ́Н, а, ч. 1. іст. У середні віки — рицар із почту короля; // Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали — .. Словник української мови в 11 томах