1. Словник української мови в 11 томах

паладин

ПАЛАДИ́Н, а, ч.

1. іст. У середні віки — рицар із почту короля;

// Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар.

Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали — ..Тож тоді й наш лицар віри Став ходить по всьому краю (Л. Укр., IV, 1954, 136);

// перен., перев. ірон. Людина, беззавітно віддана якій-небудь особі, пристрасний прихильник певної ідеї.

З соняшників сад у неї, Сміючись, вона там ходить, А за нею вслід — веселий Гурт заклятих паладинів (Л. Укр., IV, 1954, 177);

Реалізм живе, об’єднуючи під своїми прапорами нових і нових паладинів (Мист., 1, 1967, 123).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паладин — палади́н іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. паладин — -а, ч., іст. У середні віки – лицар із почту короля. || Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. || перен., перев. ірон. Людина, віддана якій-небудь особі, пристрасний прихильник певної ідеї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паладин — ПАЛАДИ́Н, а, ч. іст. У середні віки – рицар із почту короля; // Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали – .. Словник української мови у 20 томах
  4. паладин — палади́н (італ. paladino, від лат. palatinus – придворний радник) 1. За середньовіччя лицар з почту короля або іншого феодального володаря. 2. Переносно – вірний лицар, людина, віддана якійсь справі, ідеї, особі. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. паладин — ЛИ́ЦАР (РИ́ЦАР) іст. (західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану); ПАЛАДИ́Н іст. (із почту короля). Словник синонімів української мови