паладин

ЛИ́ЦАР (РИ́ЦАР) іст. (західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану); ПАЛАДИ́Н іст. (із почту короля). Чує лицар серед бою, Що смертельна рана в грудях, Стиснув панциря міцніше, Аби кров затамувати (Леся Українка); Оточені півколом залізних рицарів, — імператор і його жона (П. Загребельний); Її (поеми Аріосто "Шалений Орландо") вісь — війна імператора Карла Великого та його паладинів.. з сарацинами (з журналу).

ПРИХИ́ЛЬНИК (той, хто підтримує, захищає, схвалює кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці), ПРИБІ́ЧНИК рідше, ПРИХИ́ЛЕЦЬ заст.; ПОБО́РНИК, РЕВНИ́ТЕЛЬ книжн., ЛИ́ЦАР уроч., поет., ПАЛАДИ́Н уроч., поет., ОБО́ЖНЮВАЧ розм. (особливо щирий, завзятий прихильник); ПРОЗЕЛІ́Т книжн. (звичайно новий, недавній). (Штольц:) Ваша лаборантка рекомендувала мені вас як прихильника авіації (І. Микитенко); Кореспонденти, недавні прибічники,.. з обуренням ганьбили зрадника (І. Франко); — Подякуй од мене у Варшаві панам, моїм щирим прихильцям, котрі встоювали за мене, — сказав Єремія (І. Нечуй-Левицький); Дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю і знову став.. непримиренним поборником своєї правди (Д. Бедзик); Ревнителі церкви несуть образи, гаптовані сріблом-злотом, бісером чудової оздоби (О. Довженко); Згадалося знову Баглаєві товариство, біля чийого вогнища щойно оце сидів,- совісні люди, такі стають лицарями праці й життя (О. Гончар); Сміючись, вона там ходить. А за нею вслід — веселий Гурт заклятих паладинів (переклад Лесі Українки); Антін суворо насупив брови. Всі ті почуття, що нахлинули було, щезли, залишилось одне роздратування, що завжди виникало в розмовах з обожнювачами гуцульської романтики (Р. Іваничук); Він зробив висновок, що історію цивілізації слід поділити на три епохи: кам'яну, бронзову і залізну. Цю свою теорію Томсен проповідував із запалом прозеліта (з журналу). — Пор. борець, шанува́льник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паладин — палади́н іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. паладин — -а, ч., іст. У середні віки – лицар із почту короля. || Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. || перен., перев. ірон. Людина, віддана якій-небудь особі, пристрасний прихильник певної ідеї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паладин — ПАЛАДИ́Н, а, ч. іст. У середні віки – рицар із почту короля; // Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали – .. Словник української мови у 20 томах
  4. паладин — палади́н (італ. paladino, від лат. palatinus – придворний радник) 1. За середньовіччя лицар з почту короля або іншого феодального володаря. 2. Переносно – вірний лицар, людина, віддана якійсь справі, ідеї, особі. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. паладин — ПАЛАДИ́Н, а, ч. 1. іст. У середні віки — рицар із почту короля; // Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали — .. Словник української мови в 11 томах