пантеличити —
див. обманювати
Словник синонімів Вусика
пантеличити —
-чу, -чиш, недок., перех., розм. Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пантеличити —
ПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, розм. Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти. – Кохання шкідливе для нашої сучасності, бо воно пантеличить людину. (В. Підмогильний).
Словник української мови у 20 томах
пантеличити —
ПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти.
Словник української мови в 11 томах