пантеличити
ПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти.
Словник української мови (СУМ-11)ПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти.
Словник української мови (СУМ-11)