Значення в інших словниках
-
побурілий —
-а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до побуріти. 2》 у знач. прикм. Який став, зробився бурим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
побурілий —
ПОБУРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до побурі́ти. Він має довгі, побурілі від тютюну вуса. 2. у знач. прикм. Який став, зробився бурим. Рвучкий осінній вітер зривав з дерев побуріле листя (С. Добровольський); Вже серпень докошує в полі побурілу гречку і золотисті проса (І. Цюпа).
Словник української мови у 20 томах
-
побурілий —
ПОБУРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до побурі́ти. Він має довгі, побурілі від тютюну вуса. 2. у знач. прикм. Який став, зробився бурим. Рвучкий осінній вітер зривав з дерев побуріле листя (Добр., Ол.
Словник української мови в 11 томах