побурілий
ПОБУРІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до побурі́ти.
Він має довгі, побурілі від тютюну вуса.
2. у знач. прикм. Який став, зробився бурим.
Рвучкий осінній вітер зривав з дерев побуріле листя (С. Добровольський);
Вже серпень докошує в полі побурілу гречку і золотисті проса (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)