Орфографічний словник української мови

побуяти

побуя́ти

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. побуяти — -яю, -яєш, док. Буяти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. побуяти — ПОБУЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Буяти якийсь час. Погулявши, побуявши, Да стану гадати, Чи любити сокола, Чи вже перестати (з народної пісні); Я раз іще б хотів простерти крила і побуять свобідно в вишині (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
  3. побуяти — ПОБУЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Буяти якийсь час. Погулявши, побуявши, Да стану гадати, Чи любити сокола, Чи вже перестати (Пісні та романси.., 1956, 159); Я раз іще б хотів простерти крила і побуять свобідно в вишині (Фр., XI, 1952, 156).  Словник української мови в 11 томах
  4. побуяти — Побуя́ти, -буя́ю, -єш гл. Побуйствовать, погулять. То вже бідний козак розгадає п'ятак, то нельзя по улиці пійти побуяти. АД. І. 114.  Словник української мови Грінченка