побуяти

Побуя́ти, -буя́ю, -єш

гл. Побуйствовать, погулять. То вже бідний козак розгадає п'ятак, то нельзя по улиці пійти побуяти. АД. І. 114.

Значення в інших словниках

1. побуяти — побуя́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побуяти — -яю, -яєш, док. Буяти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побуяти — ПОБУЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Буяти якийсь час. Погулявши, побуявши, Да стану гадати, Чи любити сокола, Чи вже перестати (з народної пісні); Я раз іще б хотів простерти крила і побуять свобідно в вишині (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. побуяти — ПОБУЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Буяти якийсь час. Погулявши, побуявши, Да стану гадати, Чи любити сокола, Чи вже перестати (Пісні та романси.., 1956, 159); Я раз іще б хотів простерти крила і побуять свобідно в вишині (Фр., XI, 1952, 156).  Словник української мови в 11 томах