побігайка

Побігайка, -ки

ж. Вѣчно бѣгающая изъ дому. Мабуть уже кудись майнула побігайка. Мир. ХРВ. 114.

Значення в інших словниках

1. побігайка — побіга́йка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. побігайка — див. жвавий; повія  Словник синонімів Вусика
3. побігайка — -и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. побігайка — ПОБІГА́ЙКА, и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида. – Мабуть, уже кудись майнула, побігайка, – подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
5. побігайка — ПОБІГА́ЙКА, и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида. — Мабуть, уже кудись майнула, побігайка, — подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було (Мирний, II, 1954, 102).  Словник української мови в 11 томах