побігайка
ПОБІГА́ЙКА, и, ж., розм.
Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида.
– Мабуть, уже кудись майнула, побігайка, – подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)