побігайка
ПОБІГА́ЙКА, и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида.
— Мабуть, уже кудись майнула, побігайка, — подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було (Мирний, II, 1954, 102).
Словник української мови (СУМ-11)