Значення в інших словниках
-
побігайка —
побіга́йка іменник жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
побігайка —
-и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
побігайка —
ПОБІГА́ЙКА, и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида. – Мабуть, уже кудись майнула, побігайка, – подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
-
побігайка —
ПОБІГА́ЙКА, и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида. — Мабуть, уже кудись майнула, побігайка, — подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було (Мирний, II, 1954, 102).
Словник української мови в 11 томах
-
побігайка —
Побігайка, -ки ж. Вѣчно бѣгающая изъ дому. Мабуть уже кудись майнула побігайка. Мир. ХРВ. 114.
Словник української мови Грінченка