побуяти
ПОБУЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Буяти якийсь час.
Погулявши, побуявши, Да стану гадати, Чи любити сокола, Чи вже перестати (Пісні та романси.., 1956, 159);
Я раз іще б хотів простерти крила і побуять свобідно в вишині (Фр., XI, 1952, 156).
Словник української мови (СУМ-11)