побуяти
ПОБУЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.
Буяти якийсь час.
Погулявши, побуявши, Да стану гадати, Чи любити сокола, Чи вже перестати (з народної пісні);
Я раз іще б хотів простерти крила і побуять свобідно в вишині (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)