поважити

пова́жити 1

дієслово доконаного виду

зважити все або багатьох; оцінити

пова́жити 2

дієслово доконаного виду

виявити повагу до кого-небудь, виконавши його бажання; спокуситися чимсь

діал.

Значення в інших словниках

1. поважити — I -жу, -жиш, док., перех. Зважити все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. II -жу, -жиш, док., діал. 1》 кому. Виявити повагу до кого-небудь, виконавши його бажання. 2》 на що. Спокуситися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поважити — ПОВА́ЖИТИ¹, жу, жиш, док., що. 1. Зважити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. 2. Те саме, що зва́жити² 1. Отже, коло річечки. Хлопець поправив щит на лівому лікті, поважив довге товсте коп'є й став чекати сигналу.  Словник української мови у 20 томах
3. поважити — СПОКУСИ́ТИСЯ на що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯ на кого-що, ПОНА́ДИТИСЯ на кого-що, ПОВА́БИТИСЯ на кого-що, ПОЛА́СИТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯ на кого-що, розм.  Словник синонімів української мови
4. поважити — ПОВА́ЖИТИ¹, жу, жиш, док., перех. Зважити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. ПОВА́ЖИТИ², жу, жиш, док., діал. 1. кому. Виявити повагу до кого-небудь, виконавши його бажання. На прощанні випрохала Маруся у Василя сватаний платок..  Словник української мови в 11 томах
5. поважити — Поважити, -жу, -жиш гл. 1) Взвѣсить многое). 2) Уважить. Поважив її Василь — оддав (їй хустку). Кв.  Словник української мови Грінченка