Значення в інших словниках
-
поволочити —
-лочу, -лочиш, док., перех. 1》 Те саме, що поволокти. 2》 Розпушити бороною зорану землю до або після сівби. 3》 Волочити якийсь час.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поволочити —
Поволочи́ти, -лочу́, -ло́чиш, -чать
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
поволочити —
ПОВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., кого, що. 1. Те саме, що поволокти́. Не понесемо на той світ із собою медів і не поволочимо пуховиків (Ю. Мушкетик); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
-
поволочити —
поволочи́ти по тю́рмах. Тримати довгий час в ув’язненні, переводячи з однієї тюрми до іншої. — Вже скільки по тюрмах поволочили, то він і лік тому згубив (М. Коцюбинський).
Фразеологічний словник української мови
-
поволочити —
ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) (переміщати по поверхні до себе або за собою), ВОЛОЧИ́ТИ, ВОЛОКТИ́ (ВОЛІКТИ́ розм.), ТОЛОЧИ́ТИ, ТАРГА́НИТИ діал.; ЦУ́ПИТИ розм., ЦУРПЕ́ЛИТИ розм., ТИ́РИТИ розм., ПЕ́РТИ фам., ТЕРЕБИ́ТИ діал. (перев. понад силу). — Док.
Словник синонімів української мови
-
поволочити —
ПОВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., перех. 1. Те саме, що поволокти́. ◊ Поволочи́ти по тю́рмах, заст. — тримати якийсь час в ув’язненні, переводячи з однієї тюрми до іншої. — Вже скільки по тюрмах поволочили, то він і лік тому згубив (Коцюб., І, 1955, 382).
Словник української мови в 11 томах
-
поволочити —
Поволочи́ти, -чу́, -чиш гл. = поволокти. Поволочено по сінях. Лукаш. 152.
Словник української мови Грінченка