поволочити
ПОВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., перех.
1. Те саме, що поволокти́.
◊ Поволочи́ти по тю́рмах, заст. — тримати якийсь час в ув’язненні, переводячи з однієї тюрми до іншої.
— Вже скільки по тюрмах поволочили, то він і лік тому згубив (Коцюб., І, 1955, 382).
2. Розпушити бороною зорану землю до або після сівби.
3. Волочити якийсь час.
Вліпив [Паллант] такого макогона, Що пан Галес шкереберть став. Паллант, його поволочивши, Потім на горло наступивши, Всього ногами потоптав (Котл., І, 1952, 257).
Словник української мови (СУМ-11)